Вінок у житті України
Вінок: рослинна символіка в плетенні традиційного українського артибуту. Ще здавна українці шанобливо ставились до рослинної символіки. Вона прославлялась в віршах, піснях, вона постійно використовувалась на побутовому рівні та в захисних амулетах (як от ладанка). Найдавніший відомий родинний оберіг – дідух, який складався з колосків пшениці нового врожаю, квітів та предметів, що знаменували собою щастя та достаток, як от підкова, монета, шовкова стрічка та інші.
Віночок, що здавна його носили українки, також не був простим зібранням випадкових квітів. Кожна рослина в ньому впліталася зі своєю певною метою, а правильне поєднання квітів у віночку завжди несло в собі певну символічну функцію, це нібито своєрідний оберіг, заряджений силою матінки-природи. Що ж значить та чи інша квітка? Як за допомогою вінка вдало знайти свою дівочу долю чи швидко збагатіти? Спробуємо розкрити основні значення усіх трав, що входять до складу віночка.
Переглянути фото в повному розмірі
Основні елементи вінка та їх символіка
Основними і надзвичайно важливими рослинними компонентами вінка завжди були:
- мак — і досі лишається не лише квіткою дівочих мрій, а ще й ознаменуванням родючості, молодості та краси;
- ромашка — і сьогодні є символом чистого кохання, ніжності та шлюбної відданості й вірності;
- соняшник — є ще одним елементом, що символізує собою відданість і вірність;
- волошки, вплетені у вінок, — символ доброти серця, людяності;
- мальва, півнонія та ружа — своєрідні символи мудрості, віри, надії, любові;
- м’ята — давній оберіг малої дитини та її здоров’я;
- материнка лікарська — символ материнського серця, любові мами;
- лілея — символізує, сильні дівочі чари, привабливість, чистоту та цнотливість;
- корінь див’ясилу — символ дев’яти сил, який використовується у медицині, ажде він повертає здоров’я;
- безсмертник лікарський — символ гарного здоров’я (він також загоює всілякі рани);
- цвіт яблуні або вишневий квіт — материнська відданість;
- калина — дівич-краса, символ жіночого начала та вроди;
- хміль — є давнім символом розуму та гнучкості;
- польовий дзвіночок — щире серце та вдячність.
Переглянути фото в повному розмірі
До травиноньки травинонька...
Окрім квітів, у вінку завжди присутні польові трави, листя дерев та різне пахуче зілля – вони посилюють його захисну функцію. Яке саме різнотрав’я необхідно вплести, щоб віночок приносив щастя?
Полин — найголовніша трава, захист від нечисті.
Буркун-зілля — символ подружньої вірності, інколи навіть може наново з’єднувати колись розлучене подружжя.
Листя чи плоди дуба — символ богатирської сили.
Барвінок — найважливіший символ життя, безсмертя людської душі, оберіг від злих та заздрісних сил, зілля щирого чистого кохання та дівочої краси, вірного міцного шлюбу. Вважалося, що варто дівчині та парубку з’їсти бодай листочок барвінку, то між ними одразу ж спалахне сильне кохання. Кожна з пелюсток цієї диво-квітки також має своє значення:
- перша – то врода;
- друга – ніжність;
- третя символізує незабутність;
- четверта – то родинна злагода;
- п’ята – подружня вірність.
Восени до вінка вплітались останні осінні квіти та жовтогаряче листя. В залежності від свята та призначення вінка, квіти мали збиратися виключно певними днями та у певну годину. Перед плетінням усі квіти мали очищатись за допомогою води та полум’я.
Категорично заборонялось додавати в вінок «нечисте зілля», як наприклад, листя папороті, дурман, вовчі ягоди та інші. Через те можна було зурочити себе та накликати на себе біду.
Коли дівчата плели вінки, ні в якому разі хлопців поблизу не повинно було бути.
Переглянути фото в повному розмірі
В деяких районах України було прийнято додавати до вінка пташине пір’я, але все одно вінок мусив бути низеньким та охайним. Цей символ – душа дівчини, її помисли та прагнення, тому до цього атрибуту ставилися надзвичайно відповідально.
Взимку, коли трав не було, вінки робилися зі штучних чи засушених квітів. Вони потрібні були на сватання, весілля, для вбирання подружок та молодої. Частіш за все, плелись такі вінки черницями київських монастирів, і продавалися вони на ринках міста Києва, тому з часом вони і стали називатися «київськими».
Зберігаймо та плекаймо наші рідні традиції, дотримуймося рідних звичаїв, слухаймо голос наших мудрих предків, і саме тоді буде нам в житті талан та щастя!
Також рекомендуємо наші статті:
